П

Патогенетический подход в лечении острого бронхита у взрослых с применением препаратов на основе сухого экстракта листьев плюща

Каждая проблема имеет решение. Единственная сложность состоит в том, чтобы его найти.                                                                                                                             Эвви Неф

ПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ПІДХІД У ЛІКУВАННІ ГОСТРОГО БРОНХІТУ В ДОРОСЛИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ СУХОГО ЕКСТРАКТУ ЛИСТЯ ПЛЮЩА

 

СУПРУН Е.В., д.м.н., професор, кафедра загальної фармації та безпеки ліків Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації, Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна

 

Загрузить оригинал статьи

Гострий простий бронхіт — гостре запалення слизової оболонки бронхів, переважно вірусного або вірусно-бактеріального походження, що перебігає без клінічних ознак бронхіальної обструкції. У рекомендаціях Американської колегії лікарів-фахівців із захворювань органів грудної клітки (American College of Chest Physicians — АCСР) вказується: гострий бронхіт (ГБ) — гостра респіраторна інфекція, яка маніфестує кашлем з/без продукції мокротиння, тривалістю до 3 тижнів. Згідно з рекомендаціями АCСР, більшість пацієнтів із гострим бронхітом є здоровими в іншому плані й розглядаються як такі, що мають неускладнений ГБ. Імуноскомпрометовані пацієнти (хіміотерапія, СНІД), пацієнти із захворюваннями легень (хронічна обструктивна хвороба легень або бронхоектатична хвороба), із застійною серцевою недостатністю розглядаються як група високого ризику виникнення ускладнень ГБ.

ГБ є однією з найпоширеніших причин звернення по амбулаторну допомогу. Щорічна захворюваність на ГБ коливається від 20 до 40 % і більше. Статистика свідчить, що гострий бронхіт найчастіше виявляють у чоловіків віком до 40 років. Захворювання уражає приблизно 5 % дорослого населення щорічно, причому 82 % випадків трапляються в зимовий і осінній час.

У США гострий бронхіт є 9-ю, а в Австралії 5-ю серед найчастіших причин звернення пацієнтів до лікарів загальної практики. Про значну поширеність ГБ свідчить той факт, що в 1997 р. у США з 30 млн пацієнтів, які звернулися до лікаря з приводу кашлю, практично в половини було діагностовано ГБ. За даними епідеміологічних досліджень, у Великобританії захворюваність на ГБ сягає 40 % на рік. У той же час за останнє десятиліття поширеність ГБ у країнах Західної Європи знизилася більше ніж у 2 рази (приблизно з 50 до 22 випадків на 1000 осіб на рік). Це пов’язують із поліпшенням виявлення лікарями загальної практики бронхіальної астми (БА) і хронічної обструктивної хвороби легень, а також із тенденцією до менш частого звернення пацієнтів по лікарську допомогу з приводу інфекцій дихальних шляхів.

ЕТІОЛОГІЯ

Етіологія ГБ пов’язана з гострими респіраторними інфекціями. Причиною гострого бронхіту у 85–95 % випадків є віруси — аденовіруси, коронавіруси, коксаківіруси, ентеровіруси, віруси грипу, парагрипу, респіраторно-синцитіальний (РС) вірус, риновіруси. Частка специфічних патогенів варіює залежно від багатьох факторів, включаючи наявність епідемії, пору року, рівень охоплення населення. Найчастіше інфекції, викликані вірусом парагрипу, ентеровірусом і риновірусом, розвиваються восени; грипом, РС-вірусом і коронавірусами — взимку й навесні. Найчастіше з гострим бронхітом асоціюється вірус грипу. РС-вірус часто спричинює захворювання з тяжким перебігом в осіб віком понад 60 років.

Бактеріальна флора є причиною неускладненого ГБ поза епідеміями лише в 10 % випадків. Здебільшого вона приєднується до первинної вірусної інфекції або нашаровується у випадках, коли цілісність слизового шару бронхів пошкоджена (аспірація, інтубація, травма). За даними мікробіологічних досліджень, етіологічними факторами ГБ можуть бути також Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, Bordetella pertussis і Bordetella parapertussis. Відповідно, останніми роками частіше зустрічаються вірусно-бактеріальні асоціації, інколи поєднання вірусів та інших інфекційних збудників (гриби, хламідії, мікоплазми).

ПАТОГЕНЕЗ

Більшість вірулентних вірусів, таких як грип і аденовірус, викликають кашель у результаті деструкції, іноді значної, епітелію нижніх дихальних шляхів. У випадку інфекції менш вірулентними вірусами, які є, наприклад, причиною риніту, важливу роль відіграють активація медіаторів запалення й порушення мукоциліарної функції. Гостра фаза інфекції тривалістю 1–5 днів залежно від інфекційного агента характеризується такими загальними симптомами, як гарячка, біль у м’язах і загальне нездужання. Затяжна фаза неускладненого ГБ є результатом гіперчутливості трахеобронхіального епітелію й рецепторів дихальних шляхів (бронхіальна гіперреактивність). Характеризується переважно кашлем, часто супроводжується продукцією мокротиння й свистячим диханням, зазвичай триває 1–3 тижні. Важливу роль у запаленні дихальних шляхів відіграє функціонування клітин респіраторного епітелію, а опосередкована вагусом гіперчутливість дихальних шляхів знижується одночасно з відновленням бронхіального епітелію. Також можуть бути наявними інші механізми бронхіальної гіперчутливості, такі як дисбаланс адренергічного й холінергічного тонусу та IgE-опосередковане вивільнення гістаміну.

Результати спірометрії показують, що симптоми ГБ дуже схожі з симптомами БА середнього ступеня тяжкості. Англійськими дослідниками в пацієнтів із ГБ, крім істотного зниження на початку захворювання об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду і максимальної швидкості видиху, у 37 % випадків виявлено позитивні результати проби з гістаміном через 6 тижнів від початку захворювання. З іншого боку, Н. Williamson і Р. Schultz (1987) встановили, що в пацієнтів із ГБ надалі в 10 разів частіше діагностується БА. А в дослідженні, проведеному J.S. Jónsson et al. (1998), у 34 % пацієнтів із ГБ протягом наступних 3 років було встановлено діагноз хронічного бронхіту або БА.

Ефективність терапії кашлю насамперед залежить від правильного й своєчасно встановленого діагнозу захворювання. Діагноз ГБ встановлюють за наявності гострого кашлю, який триває не більше ніж 3 тижні (незалежно від наявності мокротиння), за відсутності ознак пневмонії та хронічних легеневих захворювань, які можуть бути причиною кашлю (у першу чергу — «звичайні простудні» захворювання (common cold), БА або загострення хронічного бронхіту). Дещо відрізняються рекомендації Австралійського товариства лікарів загальної практики, які вказують на такі діагностичні критерії захворювання: гострий кашель, який триває менше ніж 14 днів, у поєднанні щонайменше з одним із симптомів, таких як мокротиння, задишка, хрипи в легенях або дискомфорт у грудях.

ГБ — респіраторне захворювання з самообмежувальною (self-limited) динамікою, і в разі тривалості кашлю понад 3 тижні слід розглядати інші діагнози. В імунокомпетентних дорослих пацієнтів із кашлем, що триває понад 3 тижні, у разі відсутності ознак патології за даними рентгенографії органів грудної клітки найбільш імовірними (у 90 % випадків) діагнозами є: синдром постназального затікання, БА, гастро езофагеальна рефлюксна хвороба або їх комбінації.

ТЕРАПІЯ ГБ

Незважаючи на тенденцію до доброякісного перебігу й самообмеження процесу при ГБ, для запобігання його затяжному перебігу, хронізації та розвитку ускладнень важлива адекватна терапія. Лікування гострого бронхіту є складним клінічним завданням із виключенням поліпрагмазії, адже в педіатричній та терапевтичній практиці це є найчастішою причиною зловживання антибактеріальними препаратами. У 50–79 % випадків при ГБ лікарі призначають антибіотики, причому в переважній більшості випадків це антибіотики широкого спектра.

Варто зауважити, що ГБ — одне з захворювань, антибіотикотерапія якого найбільш часто призначається нераціонально. У зв’язку з високим ризиком небажаних ефектів і формуванням антибіотикорезистентності з точки зору доказової медицини сьогодні активно дискутується доцільність застосування антибіотиків при ГБ. Протягом понад 10 років у Кокранівському систематичному огляді, провідних науково-медичних журналах, таких як «Журнал Американської медичної асоціації» (JAMA), «Британський медичний журнал» (BMJ) і ряді інших, звертається увага лікарів на незначний вплив антибіотиків на тривалість кашлю при ГБ порівняно з плацебо. На ймовірність переваги антибіотикотерапії порівняно з плацебо вказується тільки у поліморбідних пацієнтів, курців і літніх людей.

Результати проведеного А. Gadomski (1993) метааналізу 9 досліджень, присвячених оцінці ефективності антибіотикотерапії в пацієнтів з інфекцією верхніх дихальних шляхів, свідчать, що антибіотики не зменшують тривалість захворювання й не запобігають розвитку пневмонії. Бактеріальні ускладнення розвиваються, як правило, швидко, в перший день захворювання, на тлі викликаних вірусами порушень мукоциліарного кліренсу й короткочасної імуносупресії. Тобто якщо їх немає на початку захворювання, це дозволяє прогнозувати його подальший сприятливий перебіг. Крім того, пригнічуючи зростання чутливої мікрофлори, антибіотики «відкривають шлях» для заселення дихальних шляхів стійкою флорою, підвищуючи в 2 рази частоту таких ускладнень, як отит і пневмонія. Таким чином, згідно з сучасними актуальними підходами до лікування ГБ, антибіотикотерапія при його неускладненому перебігу не рекомендується.

Через необхідність виключення нераціональної антибіотикотерапії при ГБ, а також у зв’язку з відсутністю специфічної противірусної терапії щодо більшості респіраторних вірусів — збудників даного захворювання — на перший план виходить патогенетична (протизапальна, бронхолітична) та симптоматична терапія. Із загальних рекомендацій можна відзначити достатнє споживання рідини і зволожене повітря в кімнаті, а також необхідність усунути вдихання сигаретного диму при активному та пасивному курінні.

Як патогенетичну терапію при ГБ доцільно призначати мукоактивні препарати, що поліпшують реологічні властивості мокротиння, сприяючи його евакуації з просвіту бронхіального дерева. На сьогодні це дві групи препаратів:

  • секретомоторні (стимулюють відхаркування, експекторанти), які умовно поділяють:

— на рефлекторної дії;

— резорбтивної дії;

  • секретолітичні (муколітичні), які поділяють:

— на протеолітичні ферменти;

— амінокислоти з SH-групою;

— мукорегулятори.

Препарати першої групи посилюють фізіологічну активність миготливого епітелію та перистальтичні рухи бронхіол, що сприяє просуванню та виведенню мокротиння. Крім того, вони посилюють секрецію бронхіальних залоз і дещо зменшують в’язкість мокротиння. Секретомоторні препарати умовно поділяють на дві підгрупи. Засоби рефлекторної дії при прийомі всередину справляють помірну подразнювальну дію на рецептори слизової оболонки шлунка, що збуджує центр блювання довгастого мозку; результатом є підсилення секреції слинних залоз та слизових залоз бронхів. Засоби резорбтивної дії всмоктуються у шлунково-кишковому тракті й виділяються слизовою оболонкою дихальних шляхів, стимулюючи бронхіальні залози та викликаючи розрідження мокротиння. Муколітичні препарати розріджують мокротиння за рахунок розщеплення складних муцинів, що приводить до зменшення його в’язкості та полегшення евакуації.

Серед муколітичних препаратів виділяють три групи. Протеолітичні ферменти обмежено та з великою обережністю застосовуються в педіатричній та терапевтичній практиці через їх здатність до провокації бронхоспазму та алергічних реакцій. Недоліками багатьох мукос екретолітиків синтетичного походження є алергенність, вони часто викликають диспептичні явища.

Згідно з рекомендаціями комісії з медичних препаратів Німецької медичної асоціації (Drug Commission of the German Medical Association), пацієнти з гострим неускладненим бронхітом в абсолютній більшості випадків потребують симптоматичної терапії тривалістю до 10–14 днів. Короткий курс муколітичної терапії вважається виправданим при значній в’язкості бронхіального слизу. Огляд Кокранівського співробітництва (Cochrane Collaboration) показав, що застосування муколітиків та відхаркувальних препаратів дозволяє зменшити тривалість захворювання та, відповідно, кількість днів втрати працездатності, а при хронічному бронхіті зменшити число загострень. Окрім того, результати популяційних рандомізованих контрольованих випробувань, у яких порівнювали ефективність безрецептурних препаратів від кашлю та плацебо в дітей і дорослих, що страждали від ГБ, довели, що гуафенізин, антигістамінні препарати, протинабрякові засоби, бронхолітики не є достатньо ефективними як у монотерапії, так і в комбінаціях між собою; лише муколітики та експекторанти показали добру ефективність порівняно з плацебо.

Отже, основу патогенетичного лікування гострого простого бронхіту в дітей і дорослих становить призначення муколітиків та експекторантів, як синтетичних, так і рослинного походження. Аналіз численних порівняльних досліджень ефективності синтетичних та фітопрепаратів муколітичної дії показав, що обидві групи препаратів є дієвими та однаково ефективними в лікуванні неспецифічних інфекційних захворювань нижніх дихальних шляхів.

Так, у 2004 році на базі педіатричних лікарень Дніпропетровська, Кривого Рогу, Донецька та Івано-Франківська було проведено багатоцентрове відкрите контрольоване дослідження ефективності лікування дітей з ГБ віком від 2 до 10 років фітоекспекторантом, який містив високо концентрований сухий екстракт листя плюща, або ацетилцистеїном як протикашльовим препаратом (Yu. Bolbot, E. Prochopov et al., 2004). Отримані в цьому дослідженні результати продемонстрували, що фітоекспекторант порівняно з ацетилцистеїном мав еквівалентну ефективність, але кращу переносимість (оцінена як хороша в 100 % випадків) та додатковий бронхолітичний ефект. Це та багато інших досліджень довели, що лікування кашлю за допомогою рослинних лікарських засобів є так само ефективним, як і при використанні препаратів синтетичного походження. Також у дослідженні німецьких учених (M. Stauss-Grabo, S. Atije et al., 2011) вивчали мотивацію та комплаєнтність щодо прийому фіто препаратів пацієнтами з ГБ. Виявилося, що 43 % від усіх призначень муколітиків становлять призначення екстракту плюща.

Лікарські препарати на рослинній основі є безпечними, особливо це стосується сучасних засобів, виготовлених із дотриманням усіх норм вирощування лікарських рослин та виробництва екстрактів. Так, Всесвітня організація охорони здоров’я розробила нормативні документи з вимогами до практики культивування та збору лікарських рослин (Good Agricultural and Collection Practice — GACP). Але фактор безпеки рослинних лікарських препаратів обов’язково має бути доповнений їх ефективністю. Важливими недоліками рослинних препаратів є ймовірність забруднення екологічними полютантами (пестицидами, солями важких металів), а також часто непередбачуваний клінічний ефект, пов’язаний зі складністю стандартизації умов вирощування сировини, недосконалістю методів отримання екстрактів. За сучасними уявленнями, терапевтична ефективність фітопрепаратів залежить від фармакологічної якості, що визначається такими параметрами, як висока якість вихідної рослинної сировини, відповідність визначених складових за ідентичністю та чистотою стандартизованим процесам ви робництва, оптимальна форма випуску. Усе це слід враховувати лікарю при виборі препарату для лікування пацієнта з гострим бронхітом.

З метою вибору найбільш ефективного фітопрепарату для терапії ГБ шляхом проведення систематичного огляду було проаналізовано 10 різних клінічних досліджень (рандомізовані, нерандомізовані, контрольовані й наглядові), з яких 7 оцінювали ефективність і переносимість лікарських засобів на основі екстракту плюща при гострих інфекціях верхніх дихальних шляхів (Hofmann D., Hecker M., 2003). На підставі трьох досліджень зроблено висновок, що препарати екстракту листя плюща покращують дихальні функції в дітей з БА, при цьому про розвиток небажаних побічних реакцій або погіршення перебігу астми не повідомлялось. В іншому систематичному огляді клінічних досліджень з оцінки ефективності листя плюща при гострих інфекціях верхніх дихальних шляхів (F. Holzinger, J.F. Chenot, 2011) вказано, що препарати, які містять екстракти листя плюща (Hedera helix), традиційно користуються великою популярністю й займають 80 % серед усіх муколітичних фітозасобів.

Препарати, що містять екстракт плюща, визнані офіційними в 70 країнах світу, де з успіхом використовується протягом 55 років як безпечні, ефективні лікарські засоби для лікування різних нозологічних форм. Препарати, що містять екстракт плюща, можуть використовуватися для монотерапії при лікуванні ГБ. Подвійні сліпі рандомізовані дослідження дії фітомуколітиків, зокрема екстракту плюща, при гострому бронхіті показали високу ефективність (за шкалою оцінки тяжкості бронхіту) та дуже низький (2 %) рівень незначних негативних ефектів.

При оцінці складу фітопрепаратів плюща методом рідинної хроматографії встановлена наявність у його етаноловому екстракті:

  •  30 % сапонінів (α-гедерин, гедерагенін, гедеросапонін С (гедеракозид С), гедераколхізиди), які здатні знімати спазм дихальних шляхів через вплив на β2-адренергічні рецептори;

  • флавоноїдів (кемпферол, кверцетин);

  • хлорогенової кислоти;

  • рутину;

  • нікотифлорину.

За механізмом дії сухий екстракт листя плюща можна віднести до препаратів комплексного фармакологічного ефекту. Завдяки мукокінетичній і секретолітичній дії, яку можна порівняти з такою в мукоактивних препаратів інших фармакологічних груп, сухий екстракт листя плюща демонструє унікальний бронхоспазмолітичний ефект за рахунок специфічного метаболіту α-гедерину, що утворюється з сапонінів плюща. β2-адренергічні рецептори (β2AR) в основному відповідають за розслаблення гладких м’язів за допомогою адреналінової стимуляції. Вплив α-гедерину оптимізує рециркуляцію β2AR на поверхню епітеліальних клітин бронхів, збільшує кількість активних β2 і підсилює їх чутливість до адреноміметиків. α-гедерин впливає на β2AR, що приводить до зменшення внутрішньо клітинного рівня кальцію в клітинах альвеолярного епітелію, що сприяє розслабленню бронхів і вкрай важливе в лікуванні обструктивних варіантів ГБ (Hecker M., Runkel F., Volp A., 2002).

Секретолітична дія препарату зумовлена присутністю в екстракті сапонінів, що викликають стимуляцію блукаючого нерва й збільшення вироблення секрету келихоподібними клітинами. Муколітичний ефект обумовлений впливом препарату на рецептори альвеолоцитів другого типу, які стимулюють вироблення сурфактанту, що знижує в’язкість бронхіального слизу (Сорока Н.Д., Коршунова Е.В. та ін., 2010).

Альвеолярні клітини II типу альвеол синтезують і секретують сурфактант — поверхнево-активний комплекс ліпопротеїну, що збільшує легеневий комплаєнс і запобігає колапсу легені в кінці видиху. Продукція сурфактанту опосередковується разом з іншими факторами також за допомогою активації β2AR. Основним активним компонентом екстракту плюща є сапонін α-гедерин, який справляє відхаркувальну та бронхоспазмолітичну дію. Водночас муколітична дія екстракту листя плюща реалізується за рахунок активації протеїнкінази А, а також участі в синтезі сурфактанту. Сурфактант забезпечує оптимальні реологічні властивості трахеобронхіального секрету, що сприяє розрідженню мокротиння шляхом впливу на його гель-фазу та полегшує його відхаркування. Крім того, сапоніни, що містяться в листі плюща, взаємодіють із рецепторами слизової шлунка, стимулюючи відкашлювання шляхом рефлекторного впливу на блукаючий нерв (гастропульмональний мукокінетичний рефлекс). Спазмолітичну активність екстракту листя плюща підтверджено дослідженнями in vitro на експериментальній ацетилхолін-індукованій моделі з використанням ділянки кишкової стінки морської свинки. При цьому виявлено, що найбільш потужними спазмолітиками є α-гедерин як представник сапонінів і кемпферол як представник флавоноїдів. Біохімічною основою зазначеної дії флавоноїдів вважається їх здатність пригнічувати активність простагландину Е2 і лейкотрієну D4, яку доведено експериментально. Дослідження з участю дітей віком 6–11 років із неконтрольованою БА показали кращий додатковий бронхолітичний ефект призначення препаратів плюща на тлі базисної терапії будесонідом. Незважаючи на наявність в екстракті плюща таких інгредієнтів, як протокатехова, неохлорогенова, хлорогенова, криптохлорогенова кислоти та рутин, достатній β2-міметичний ефект має також α-гедерин. Окрім того, він сприяє збільшенню продукції сурфактанту, що знижує в’язкість слизу за рахунок впливу на гладку мускулатуру бронхів та альвеолоцитів ІІ типу.

Результати експериментів на моделі карагенаніндукованого набряку лапи щура підтверджують, що гедерасапонін С має слабку протизапальну активність, наближену до такої індометацину, менш виражену в першій фазі запального процесу і більш виражену — у другій, що, імовірно, пов’язане з його здатністю пригнічувати активність медіаторів запалення, зокрема брадикініну, а також впливати на синтез простагландинів (Gepdiremen A. et al., 2005). Також протизапальний ефект мають гедераколхізиди E і F, які блокують брадикініни та інші медіатори запалення шляхом змін у простагландиновому каскаді, змінюючи цукрову частину в С3 та Rha7-Glcl-Glc фрагмент в С28. Антиоксидантний ефект мають усі складові екстракту плюща ( α-гедерин, гедерасапоніни С, E, F), які показали інгібування перекисного окислення ліпідів та емульсії лінолевої кислоти на 94 %, зокрема порівняно з токоферолом, гідроксіанізолом та гідрокситолуолом. Експериментально доведено також антимікробну активність сапонінів листя плюща щодо більшості мі кроорганізмів, що мають тропність до респіраторного тракту (Staphylococcus aureus, Streptococcus mutans, Salmonella paratyphi a, Shigella flexneri, Bacillus anthracis, а також Candida albicans, Microsporum spp. та ін.).

Наявність в екстракту плюща такого комплексного фармакологічного ефекту, дослідженого та підтвердженого в численних експериментальних доклінічних та клінічних дослідженнях, обумовлює його широке використання в медичній практиці, у першу чергу спеціалістами сімейної медицини та педіатрами.

Серед усіх представлених лікарських засобів, що містять сухий екстракт листя плюща, більшість виготовляється у вигляді сиропів і своє широке застосування здобули саме в педіатричній практиці. Це цілком зрозуміло, адже анатомо-фізіологічні особливості трахеобронхіального дерева в дитячому віці є сприятливими для розвитку респіраторних інфекцій, а форма сиропу та природне походження сировини є бажаними для застосування саме в педіатричній практиці.

Що стосується дорослих пацієнтів із гострим бронхітом, то до цього часу на ринку України не було капсульованої форми препарату з сухим екстрактом листя плюща, яка більшою мірою відповідає потребам саме дорослого пацієнта. Однак у 2016 році вітчизняна компанія «Фармак» розробила поки що єдиний лікарський засіб на основі сухого екстракту листя плюща у формі капсул, який спеціально створений для застосування в дорослих. Цей лікарський засіб має назву ПлюФорКаф, що означає: «Плю» — плющ, «Фор» — для (від англ. for) і «Каф» — кашель (від англ. cough), тобто «плющ для кашлю». До складу капсул ПлюФорКаф входить високоякісний сухий екстракт листя плюща німецького виробництва.

ПлюФорКаф завдяки ефектам сапонінів плюща має протикашльову, протизапальну, анти мікробну, відхаркувальну та спазмолітичну дії. Усі ці ефекти безпосередньо впливають на патогенез гострого бронхіту, тому застосування капсул ПлюФорКаф із метою терапії гострого бронхіту в дорослих є пато генетично обґрунтованим.

Механізм дії екстракту листя плюща вивчений та доведений на клітинному рівні. Терапевтичну ефективність доведено в різноманітних клінічних дослідженнях. Так, у 2006 році були опубліковані результати масштабного постмаркетингового дослідження про результати лікування сиропом, що містить сухий екстракт листя плюща, 9657 пацієнтів, у тому числі 5181 дитини, із гострим і хронічним бронхітом. Це дослідження відрізнялося від аналогічних попередніх тим, що вперше в умовах звичайної клінічної практики стандартизованими методами лікування було охоплено таку велику кількість пацієнтів обох статей широкого вікового діапазону (від 0 до 98 років), які спостерігалися у 3287 лікарів протягом 23-місячного періоду (січень 2003 року — листопад 2004 року) із приводу бронхіту або просто кашлю в початковій стадії. Усі пацієнти отримували засіб на основі сухого екстракту листя плюща (співвідношення лікарської речовини до екстракційного розчинника, 30% етанолу, становило 5–7,5 : 1) протягом 7 днів у дозах, рекомендованих відповідно до віку, як самодостатній спосіб лікування. Деяким пацієнтам додатково призначали антибіотики або інші препарати (жарознижувальні, нестероїдні протизапальні засоби або протиалергійні засоби). Відповідні результати лікування для груп із різними методами терапії були статистично оброблені й зіставлені з урахуванням відносних ризиків із 95% довірчим інтервалом. Ефективність лікування оцінювали за загальними змінами стану з урахуванням припинення кашлю, відхаркування, задишки й болю в грудній клітці протягом тижня під час прийому сиропу з екстрактом плюща (Hedera helix) або після завершення терапії. Загалом переносимість препарату сухого екстракту листя плюща була визнана доброю або дуже доброю в 96,6 % випадків, і тільки в 0,8 % випадків її оцінили як недостатню. Побічні ефекти були зареєстровані у 2,1 % випадків (у дітей — у 1,2 %); здебільшого це були шлунково-кишкові розлади, усі побічні явища мали слабкий ступінь прояву і зникали самостійно. Поліпшення або повне зникнення симптомів після лікування препаратом, що містить сухий екстракт листя плюща, спостерігалося у 95,1 % пацієнтів, при цьому ефективність терапії тільки препаратом H. helix була порівнянною з ефективністю H. helix у комбінації з антибіотиками або іншими препаратами. Однак частота настання небажаних явищ при використанні тільки H. helix була значно нижчою порівняно з групою, що отримувала H. helix плюс антибіотики. Аналізовані показники не виявили значних відмінностей між дорослими й дітьми, хоча ефективність у дорослих було визнано вищою.

Автори згаданого дослідження наголосили, що отримані високопозитивні результати лікування препаратом, що містить сухий екстракт листя плюща, для самостійної терапії або в складі комплексного лікування, мають значну доказову силу, оскільки вони були отримані при аналізі ефективності та безпеки застосування сиропу H. helix у великої кількості пацієнтів.

Значну кількість досліджень клінічної ефективності сухого екстракту листя плюща проводили в педіатричній практиці. Оскільки патогенез ГБ є спільним у дітей і дорослих, то вважаємо за доцільне навести деякі дані з цих досліджень, адже вони мають не меншу клінічну цінність і можуть бути з успіхом екстрапольовані на терапію гострих бронхітів у дорослих.

Екстракт плюща, як уже було зазначено, полегшує відходження мокротиння за рахунок його розрідження та стимуляції відхаркування, отже, цей препарат показаний при хворобах, перебіг яких супроводжується вологим кашлем. Ефективність препарату Пектолван Плющ виробництва ПАТ «Фармак» (5 мл сиропу містять 35 мг екстракту сухого листя плюща звичайного) було оцінено в дослідженні Є.І. Юліша та співавт. під час спостереження 30 дітей із гострою респіраторною вірусною інфекцією та ГБ, яким у комплексній терапії призначали препарат Пектолван Плющ. На 2-гу — 3-тю добу в усіх хворих відзначали посилення вологого кашлю та відходження слизистого мокротиння. На 4–5-ту добу кількість мокротиння зменшувалася, проте його характер не змінювався, що вказувало на мукорегулювальний ефект препарату, за рахунок якого знижувалася інтенсивність кашлю. На 10-ту добу лікування в 76,6 % пацієнтів кашель повністю зникав, а у 23,3 % дітей спостерігалися поодинокі кашльові поштовхи з невеликою кількістю мокротиння. Позитивна динаміка відзначали вже на 4–5-ту добу лікування; вона характеризувалася поліпшенням загального стану й самопочуття, нормалізацією температури тіла, зменшенням інтенсивності катаральних проявів. У 86,7 % дітей на 10-ту добу хвороби на фоні комплексного лікування з використанням препарату Пектолван Плющ спостерігали нормалізацію параклінічних показників — кількості лімфоцитів та нейтрофілів. Таким чином, у наведеному дослідженні Є.І. Юліш та співавт. показали, що комплексне лікування ГБ із включенням препарату Пектолван Плющ було ефективним у абсолютної більшості хворих. Препарат значно знижував вираженість кашльового синдрому, поліпшував дренажну функцію трахеобронхіального дерева та сприяв відходженню мокротиння.

Для вивчення ефективності екстракту листя плюща в комплексній терапії БА автори (S. Zeila, U. Schwanebeckb, 2014) провели подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження за участю 30 дітей (середній вік 9 років, інтервал — 6–11 років) із недостатньо контрольованою БА. Протягом чотирьох тижнів пацієнти отримували інгаляційні глюкокортикоїди в комбінації з екстрактом листя плюща або разом із плацебо. Через місяць дослідження в групі хворих, які отримували екстракт листя плюща в комплексній терапії, відзначали вірогідне поліпшення показників макси мальної швидкості видиху та життєвої ємності легень порівняно з групою плацебо. Таким чином, результати дослідження показують, що застосування екстракту листя плюща є не тільки безпечним у хворих із респіраторною алергією, але й полегшує перебіг одного з найтяжчих її проявів — бронхіальної астми.

Важливою проблемою, що є характерною для амбулаторної практики лікування позалікарняних інфекцій нижніх дихальних шляхів і зумовлює значну кількість випадків неефективності терапії, є низький комплаєнс пацієнтів. Беручи до уваги цей факт, при амбулаторному веденні пацієнта з ГБ доцільним є призначення муколітичного препарату з оптимальними фармакологічними характеристиками (кратність прийому до 3 разів на добу, високий профіль безпеки та ін.), що забезпечують високий комплаєнс і, відповідно, прогнозовану ефективність терапії. Тому перспективним для лікування ГБ у дорослих пацієнтів є застосування екстракту плюща у вигляді препарату ПлюФорКаф у капсулах (52,5 мг сухого екстракту листя плюща звичайного в кожній капсулі). Препарат застосовують у дорослих і дітей віком від 12 років 3 рази на добу по 1 капсулі. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, але зазвичай у легких випадках ГБ значне поліпшення стану пацієнтів відбувається за один тиждень. Для досягнення стійкого терапевтичного ефекту рекомендовано продовжувати терапію ще 2–3 доби після поліпшення стану пацієнта.

Важливим фактором, який впливає на комплаєнс, є також форма випуску. Як зазначалося вище, ПлюФорКаф виробляється у формі капсул. Наразі більшість лікарських форм на основі сухого екстракту листя плюща виготовляється у вигляді сиропів або інших рідких форм для перо рального застосування. ПлюФорКаф, будучи власною розробкою компанії Фармак, містить сухий екстракт листя плюща у твердих желатинових капсулах. Така форма є більш прийнятною для дорослих пацієнтів, адже є зручнішою для застосування.

Таким чином, гострий бронхіт є одним із найбільш поширених діагнозів, що відзначаються в практиці лікаря-терапевта. ГБ діагностується в пацієнтів із гострою респіраторною інфекцією, маніфестує переважно кашлем з продукцією мокротиння або без неї тривалістю до 3 тижнів, за відсутності клінічних або рентгенологічних ознак пневмонії, при виключенні інфекції верхніх дихальних шляхів, БА або загострення хронічного бронхіту як причини кашлю. Сучасні дослідження довели, що призначення антибіотиків при ГБ вірусної етіології в більшості випадків не призводить до поліпшення стану хворого, скорочення терміну перебігу захворювання чи зниження частоти розвитку ускладнень. При лікуванні ГБ лікарі повинні полегшити основні симптоми, що супроводжують ці стани, і зробити це з максимальною безпекою для хворих, а саме сприяти полегшенню кашлю та зменшенню його частоти.

Ефективність муколітичної терапії при ГБ доведена, тому ці засоби можуть вважатися основними для лікування даного захворювання для моно- або комбінованої терапії. При цьому для патогенетично обґрунтованого лікування ГБ у дорослих пацієнтів потрібна комбінація терапевтичних властивостей препарату ПлюФорКаф, що пов’язане з оптимальним поєднанням стимуляції продукції сурфактанту, відхаркувальних властивостей (секретомоторні, муколітичні, мукокінетичні), протизапальної дії та вираженої бронхолітичної активності. Хороша переносимість, відсутність фармакокінетичних взаємодій, оптимальна капсульована форма випуску препарату дозволяють вибудовувати тактику лікування відповідно до потреб кожного хворого, а це обумовлює високу прихильність пацієнтів до лікування.

Список літератури знаходиться в редакції

Вперше було надруковано у виданні «Раціональна фармакотерапія», 2017, № 2 (43) Новости медицины и фармации • № 9 (621) • 2017

Фотогалерея

С
Статьи
о кашель
Посмотреть
все статьи

Когда стоит обратиться к врачу

Кашель - это рефлекторная реакция, обеспечивает защиту и очистку трахео-бронхиального дерева от таких раздражающих агентов как мокроту, гной, кровь, слизь и посторонние частицы. Поэтому кашель играет в большинстве случаев вспомогательную и защитную роль для организма. ...

Читать статью полностью

Кашель что начался недавно

  Любая вирусная инфекция поражающая дыхательные пути обязательно будет сопровождаться кашлем. Этот симптом кроме неприятного ощущения может осложняться, и при неэффективном лечении перетекать в более сложные формы заболеваний. ...

Читать статью полностью

Влажный кашель - причины возникновения и лечение

Продуктивный кашель - неизменный спутник респираторных заболеваний означает борьбу организма с образованным бактериальным слизью в дыхательных путях. Если мы имеем мощный иммунитет, то организм непременно всеми силами будет пытаться избавиться от болезненной вязкой субстанции, что мы называем мокротой. ...

Читать статью полностью

Кашель при гриппе и ОРВИ

Боли в мышцах и озноб, который свидетельствует о повышении температуры являются следующими симптомами ОРВИ и гриппа. Далее присоединяется кашель, насморк и боль в горле ...

Читать статью полностью
Закрити пошук
Пошук по сайту